1 червня – Міжнародний день захисту дітей
Наші діти – найважливіше, що у нас є. І з цим погодиться кожен. Змалечку ми оберігаємо їх та намагаємося захистити від усіх негараздів. Правозахисниця з Тернополя Оксана Дяків переконала мене, що діти у нашій країні захищені законом на 100 %. «Однак не варто забувати, що у дітей, окрім прав, є обов’язки», – неодноразово наголосила адвокат.
– Оксано Ярославівно, які закони передбачають захист прав наших дітей?
Головний закон – Декларація прав дитини, прийнята Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року. У ній йдеться про те, що дитина для повного та гармонійного розвитку особистості потребує любові та розуміння. Опираючись загалом на цю декларацію, оскільки вона ратифікована Україною, відбувається захист прав дітей у нашій країні.
Права дитини також прописані у Конституції України, де вказано, що дитина має ті ж права, що і кожен громадян України, але обмежена у відповідальності: адміністративній, цивільно-правовій, кримінальній.
Щодо прав дітей багато написано у «Сімейному кодексі». Вважається, що дитина – це особа до 18 років. Малолітньою є дитина до 14 років, а неповнолітньою – від 14 до 18 років. До речі, неповнолітня дитина вже має право без супроводу батьків виїжджати за кордон, а малолітня – лише у супроводі одного із батьків. Після 14 років дитина має право сама обирати, з ким із батьків вона хоче проживати, якщо вони мешкають окремо. Щодо малолітньої дитини, то до шести років у нас «матріархат», тобто закон надає перевагу проживанню дитини із матір’ю. Після шести років уже є практика на користь батька.
– Зрозуміло, що найважче, коли головним «елементом» поділу серед батьків стає дитина. Чи мали ви такі справи у своїй адвокатській практиці?
Маю зараз дві, в одній я захищаю батька, а в іншій – матір. У першій справі дитина живе із батьком, а мати подала позов до суду про те, щоб дитина проживала із нею. Дитині уже 12 років, і вона хоче проживати надалі з батьком (після 10 років суд враховує думку дитини). Служба у справах дітей поки що дала висновок на користь батька. Здебільшого, якщо батьки розлучилися та мають рівні побутово-житлові умови, то суд враховує, передусім, думку дитини. Якщо суд встановлює, що дитина має проживати з одним із батьків, то це все одно не позбавляє дитину права проживати з другим із батьків, коли вона забажає.
В іншій справі я захищаю право малолітньої дитини проживати з матір’ю. Там є один важливий момент, який стосується тернопільської громади, оскільки йдеться про оплату за садочок відповідно до місця проживання дитини. Якщо дитина житиме у Тернополі разом з матір’ю, то у садочку потрібно буде платити лише за харчування, а якщо ні, то 2500 грн щомісяця. Думаю, що я достукаюся до батька і справа закінчиться мирною угодою.
Адвокати здебільшого захищають права, але як щодо обов’язків дитини. Які з них найважливіші?
Найперший та найголовніший обов’язок дитини – вчитися! Згідно із Законом України «Про освіту», батьки мають дати дитині можливість здобути повну середню освіту. Дитина також мусить дотримуватися правил або статуту того навчального закладу, де навчається. Обов’язок дитини – слухатися батьків. І діти повинні це просто розуміти, бо притягнути до відповідальності за невиконання цього обов’язку неможливо.
Свого часу мене просто обурила практика нашої освіти, коли моєму старшому сину у початковій школі переконливо пояснювали про те, що вони, діти, мають право не виконувати хатню роботу. Дітей переконували, що будь-яка робота має бути бажана, тому батьки їх не можуть змушувати мити посуд чи підмітати у хаті. То все так! Але…діти, окрім прав, мають чималі обов’язки. І не варто про це забувати, а завжди на цьому наголошувати.
Чи можна карати дітей «законно»? Як впливати на їх вчинки?
Бити дітей категорично не можна, але впливати потрібно навчитися. Згідно із законом передбачено покарання за психологічне насильство. На мою думку, сучасним дітям не можна забороняти телефон чи Інтернет, бо так вони відчуватимуть, що позбавлені можливості спілкування з іншими. Діти мусять іти в ногу з часом. Однак, щоб не було деструктивного впливу, потрібно забезпечити дітям дозвілля. Бажано, щоб вони мали улюблене позашкільне заняття.
Якщо діти пропускають уроки без вагомих причин, чи передбачає закон методи впливу?
На жаль, пропуск уроків малолітнім є неналежним виконанням батьківських обов’язків. За це батьків (!) можуть притягнути до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Це загрожуєїм попередженням або накладенням штрафу від 17 до 51 грн.
Чи зобов’язані діти у майбутньому доглядати своїх батьків?
У статті 202 «Сімейного Кодексу» написано: «Повнолітні донька чи син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги». Однак передусім мають бути докази, що вони потребують цієї допомоги. «Якщо мати чи батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір чи батька у дітей, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Донька чи син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати батьків та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати чи батько ухилявся від виконання своїх батьківських обов’язків. Діти маю рівні права та обов’язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебувають батьки у шлюбі між собою», – дослівно зазначено у законі.
Отож, шановні батьки, у нас чимало обов’язків перед своїми дітьми та законом. Однак не забувайте: діти, окрім прав, мають низку обов’язків, про які їм варто знати та яких потрібно дотримуватися. Гармонійного вам виховання!
Наталя Драган-Іванець
